Вперше в ураїнському літературознавстві дитяча проза В.Винниченка першої половини XX ст. стала предметом цілісного осмислення в аспекті художнього психологізму з урахуванням письменницької концепції дитини та світу та особистісно-біографічного контексту. Здійснено спробу застосування системного аналізу щодо вивчення дитячої прози В.Винниченка з метою з'ясування специфіки вираження психологізму як складової творчої манери письменника. Визначено особливості психологічного зображення характерів, розкрито механізм дії таких засобів їх творення, як портрет, внутрішнє мовлення, діалоги, монологи. Дитячу прозову спадщину письменника досліджено у контексті тогочасного літературного процесу, що дозволило систематизувати та доповнити результати попередніх літературознавчих праць, присвячених окремим аспектам даної проблеми, та виявити на матеріалі конкретних творів закономірності еволюції психологізму дитячої прози письменника.

  Завантажити