Досліджено питання структури, динаміки соціальних здібностей та чинників їх розвитку за умов первинної соціалізації. Розроблено структурну, генетичну та прикладну теорії соціальних здібностей. Доведено необхідність виділення двох основних сфер розвитку та самореалізації загальних здібностей людини: соціальної та предметної. Здійснено узгоджене створення концептуальної, операційної й емпіричної моделей зрілого функціонування системи здібностей, притаманних соціально обдарованій особистості. Показано, що цілісна структура соціальних здібностей формується як взаємодія емоційних, мовленнєвих, когнітивних та конативних компонентів реалізації та координації соціальних проявів людини за керівної ролі механізмів усвідомлення нею себе як творичого суб'єкта соціальної життєдіяльності. На засадах генетичної теорії розкрито особливості гетерохронного становлення основних підсистем соціальних здібностей особистості, специфіку онтогенетичних ліній розвитку кожної з них. В межах прикладної теорії досліджено такі детермінанти розвитку соціальних здібностей людини як роль особливостей її позиції, родинного, групового та гендерного статусу дитини, установок її батьків, впливу якості та рівня освіти, урбанізації сучасного соціуму.

  Завантажити