Вивчено психологічні чинники та особливості підготовки практичних психологів до ведення психотерапевтичного діалогу. З'ясовано сутність різних підходів щодо розуміння контакту, діалогу в процесі психологічного консультування. Проаналізовано специфіку діалогічного підходу та феномени, що виокремлюються у межах даного напряму: діалогічну позицію, інтенцію. Психологічний діалог розглянуто як складну багатофункіціональну систему, яка визначає якість контакту психолога та клієнта, передбачає наявність довіри у їх відносинах, зумовлена рівнем конгруентності, емпатії та рефлексії практичного психолога та залежить від міри його комунікативної компетентності. Доведено, що "Я-концепція" практичного психолога є передумовою ефективного ведення терапевтичного діалогу. Емпірично досліджено особливості орієнтації майбутніх психологів у процесі консультування. Досліджено вираженість таких професійно важливих якостей особистості, як емпатія, креативність, самоактуалізаційні тенденції, визначено основні характеристики образу "Я" залежно від типу орієнтації - технологічної, гуманістичної, діалогічної. На підставі результатів статистичного дослідження встановлено існування тісного взаємозв'язку між діалогічною орієнтацією майбутнього психолога та вказаними якостями, що дозволяє розглядати їх розвиток як психологічний чинник формування діалогічності психолога-консультанта. Обгрунтовано й апробовано систему психологічних впливів, що сприяють оптимізації підготовки практичних психологів до ведення терапевтичного діалогу. Запропоновано тренінг для формування діалогічних умінь консультування як ефективний засіб професійної підготовки студентів-психологів.

  Завантажити