Наведено результати обстеження та хірургічного лікування 85 хворих на радікуломієлопатії, обумовлені дегенеративними стенозуючими процесами шийного відділу хребта. Встановлено, що дегенеративні дистрофічні стенози шийного відділу хребта найбільш поширені серед набутих стенозів і розвиваються в осіб працездатного віку. Виявлено, що захворювання призводить до інвалідності внаслідок розвитку радікулопатії, мієлопатії. На підставі результатів аналізу клінічних проявів і даних інструментальних методів дослідження (Ro, комп'ютерної томографії (КТ), магніто-резонансної томографії (МРТ), мієлографії, електроміографії) виділено три види дегенративно-дистрофічних стенозів шийного відділу хребта: центральний стеноз (виявлений у 40 % хворих), латеральний стеноз (24,7 %), множинний стеноз (35,3 %). Характер компресії спинного мозку та його коренців, а також ступінь стенозу спинномозкового каналу та наявність нестабільності хребта уточнено за допомогою інструментальних методів діагностики (стандартної, функціональної спондилографії, спондилографії в 3/4 проекції, КТ, МРТ). Розроблено алгоритм хірургічного лікування хворих на радикуломієлопатію. Операції декомпресивно-стабілізувального характеру проведено у всіх 85 пацієнтів. Встановлено переваги та недоліки різних видів операцій, спрямованих на декомпресію спинного мозку або (та) його коренців і стабілізацію хребцево-рухового сегмента. Розроблено та впроваджено до клінічної практики ефективний метод декомпресії спинного мозку та його коренців - передню декомпресію з наступним корпоросинтезом титановим імплантатом. Визначено прогностичні фактори результатів лікування: вік хворих, тривалість захворювання та вираженість неврологічних розладів. Зазначено важливість правильного вибору методів декомпресії спинного мозку та стабілізації хребта.

  Завантажити