Проаналізовано клінічне значення феномена експансії зони інфарціювання лівого шлуночка у випадку гострого інфаркту міокарда, динаміки його формування, впливу на систолічну і діастолічну функцію лівого шлуночка, ефективність медикаментозної корекції за допомогою препаратів, інгібуючих систему А ІІ та оптимізацію лікування даної категорії хворих. Обгрунтовано доцільність раннього з першої доби гострого інфаркту міокарда призначення еналаприла і лосартана у складі комплексної терапії захворювання у хворих з раннім ремоделюванням лівого шлуночка, що сприяє запобіганню гострій лівошлуночковій недостатності, зворотньому розвитку експансії і покращенню систолічної функції лівого шлуночка. Доведено, що зазначені ефекти більш виражені у лосартана, ніж у еналаприла. Відзначено, що більш пізнє призначення еналаприла (з четвертої доби) у порівнянні з його раннім призначенням має значно менший ефект і не викликає зворотнього розвитку експансії.

  Завантажити