Обгрунтовано значущість актуалізації технологічного підходу до дослідження культури як соціального явища, охарактеризовано її технологічні функції. Аргументовано теоретико-методологічну стратегію вивчення соціально-технологічного статусу релаксації на базі врахування функціональних і дисфункціональних характеристик різних технологічних засобів релаксації, з'ясування специфіки соціокультурних детермінант релаксаційних практик, вивчення функціональної диференціації релаксаційних практик в аспекті їх розмежування на індивідуальний і колективний типи релаксації. Обгрунтовано визначення релаксації як специфічного фізіологічно та культурно детермінованого процесу нервово-м'язового розслаблення, взаємопов'язаного з цілеспрямованими технологічними діями людей для актуалізації потенціалу різних релаксантів як специфічних культурних артефактів. З'ясовано дві головні особливості специфіки прояву соціокультурної детермінації релаксаційних практик - подієву артикульованість таких практик та їх багатовимірну модальність. Установлено й аргументовано, що основним типом індивідуальної релаксації є тілесна релаксація, а її технологічними засобами здійснення - емоційна та медитативна тілесна релаксація. Доведено, що колективному типу релаксації властива певна культурна детермінація та відповідні технологічні способи формування релаксаційного ефекту за допомогою актуалізації релаксаційного потенціалу ритуалу, свята, гри, подорожі.

  Завантажити