Проаналізовано взаємозв'язок і взаємовплив розуму та волі як основних можливостей людини, які виражають природу права, формують його джерела і виявляються в різних типах правової поведінки. Проведено історичну систематизацію світової думки щодо розуміння природи розуму та волі та їх значення у формуванні права, висвітлено раціоналістичний і волюнтаристичний підходи щодо його реалізації. Виявлено основні моделі особистої поведінки (автономної, гетерономної та девіантної), наведено їх комплексну характеристику. Обгрунтовано вплив розумової та вольової діяльності людини на формування джерел права. Доведено, що урахування у процесі правотворчості та правозастосування можливих форм людської поведінки є умовою ефективності функціонування різних форм позитивного права. Встановлено основні принципи правореалізації, впровадження яких сприяє підвищенню якості правових норм, а також формуванню довіри суб'єкта права до сучасних механізмів правореалізації.

  Завантажити