Розглянуто ряд мовознавчо-публіцистичних статей 1906 - 1913 рр., присвячених проблемі норми в українській мові, авторами яких були В.Гнатюк, Б.Грінченко, М.Грушевський, Д.Дорошенко, А.Кримський, М.Левицький, І.Нечуй-Левицький, І.Стешенко, М.Сумцов, І.Франко та ін. Досліджувані виступи об'єднано в мовну дискусію, у межах якої виділено "наддніпрянський" і "галицький" дискурси. Узгодження західно- і східноукраїнської традицій становило основний зміст полеміки, яка характеризується широким діапазоном поглядів на мову та її норму - від пуризму до антинормалізаторських тенденцій. З'ясувано мовний стан конкретного періоду та його найголовніші проблеми; вона, зокрема, свідчить про поєднання галицької та наддніпрянської діалектних баз у нормах наукового та публіцистичного стилів української мови, гетерогенності норм, особливо в певних лексичних сферах. Історичне значення дискусії полягає у високому, для того часу, рівні активізації уваги до нормотворення та кодифікації норм, в усвідомленні специфіки самої літературної норми як явища.

  Завантажити