Визначено нові підходи до осмислення стильової своєрідності української драматургії 1920-х рр., заснованої на роматничній традиції. Особливу увагу приділено функціонуванню антологічних моделей в драматургії зазначеного періоду. Проаналізовано розгортання романтичної колізії "зародження ідеалу - сумніви в ньому - крах ідеалу" та зроблено висновки щодо домінування песимістичного сприйняття дійсності в драмі 1920-х рр. Комплексно простежено побутування так званої "пророчої" п'єси на українському літературному грунті у контексті антиномії "пророк - антипророк". Осмислено функціонування образу романтичного героя, зокрема, героя - "двійника" у драмі 1920-х рр., роздвоєння свідомості особистості якого відбувається на тлі романтичного конфлікту почуття та обов'язку.

  Завантажити