Проаналізовано особливості художнього простору та часу в російській повісті з "я-нарацією" кінця 1880-х - початку 1990-х рр. З'ясовано філософсько-естетичне підгрунтя темпорально-просторового мислення репрезентативних авторів російської повісті (Чехов, Лєсков, Дмитрієва) та художні форми його втілення, тісно пов'язані з наративною стратегією творів. Проаналізовано традиційні та новаторські типи хронотопів, їх семантику, структуру та функції, процеси темпоралізації простору та спеціалізації часу як перспективні тенденції для прози XX ст.

  Завантажити