На підставі сучасних підходів до розуміння феномену самотності досліджено його місце в людській екзистенції, що на сьогодні не знайшло відображення у працях зарубіжних і вітчизняних дослідників. Доведено, що іманентно властива людській екзистенції суперечність виражена діалектикою "особа - суспільство", "індивід - колектив" (соціальна самотність), "свобода - відчуження" (культурна самотність, "людина - Всесвіт", "людина - природа" (метафізична самотність), "Я - Ти" (комунікативна самотність, "Я - дійсне - Я - ідеальне" (інтраперсональна самотність), суперечностями інтимно-особистісної сфери (еротична самотність), "бути - мати" (екзистенціальна самотність і "вибір - відповідальність" (моральна самотність), когнітивною суперечністю світу "Я - Інший" (епістемологічна самотність), відношенням "людина - Бог" (релігійна самотність). Показано що досліджена суперечність є універсальним джерелом самотності та свідчить про тотальність даного феномена. З використанням змістовного аналізу вживання лексеми "самотність" в українському мовленні зроблено висновок, що весь спектр значень української лексеми "сам" як основи сутності понять "самотність" і "усамітнення" вказує на багатоманітність прояву переживань людини, викликаних феноменом самотності, що є невід'ємною складовою її екзистенції.

  Завантажити