"Світопоглядання" безпосередньо взаємопов'язано з цілісним інтелектуально-емоційним сприйняттям світу та ставлення до нього і тому має естетичне забарвлення. Проаналізовано багатогранну діяльність М.Римського-Корсакова, яка є віддзеркаленням особистості композитора як мислителя особливого типу, що тяжіє до інтуїтивного пізнання Світу в його нерозчленованості та співприродності людини. Цільність світоспоглядання композитора відобразилось на властивих йому смислотвірних чинниках, які означуються за допомогою "космосу", "гри", "повсякденного" та "святкового". Рівнем художнього тексту, відповідним космосу, визначається поетика музичного театру, що трактується як особливий тип синтезу мистецтв. На противагу домінантності музично-словесного чинника в оперному мистецтві, у творчості М.Римського-Корсакова виникає взаємодія звукових і візуальних уявлень, які втілюються іманентно музичними засобами. Такий тип художнього синтезу зумовлений пізнавальною моделлю, притаманною композитору. Тому поетика його музичного театру визначається як поетика споглядання. Гра характеризується універсальним принципом організації оперного твору. Повсякденне та святкове розглядаються як парні поняття, що акцентують онтологічний сенс буття в його безпосередньо життєвому вимірі.

  Завантажити