Розглянуто поетизацію як принцип організації тексту, що включає використання певних прийомів, які сприяють актуалізації основних ознак поетичної мови в прозовому творі. Внаслідок комплексного аналізу семантики, синтактики та прагматики творів у оповіданнях британського поета Д.Томаса визначено головні прояви поетизації прози митця. Аналіз семантико-тропеїчних проявів поетизації прози дозволив виявити зміни в ідіолекті й тропеїці прозаїка, що відображається у переході від оживлення, олюднення природи за допомогою антропоморфних тропів у ранніх оповіданнях до образної характеристики зовнішності й поведінки людей з використанням зооморфних і артефактних тропів у пізніх творах. Встановлено важливу роль фоностилістичних засобів як тропотвірного фактора в прозі автора. Виділено основні параметри синтактики тропів, а також показано, як зв'язок семантики та синтактики даних засобів дозволяє виявити прагматичний ефект їх використання. Надмірність тропів розглянуто як провідний прагматико-тропеїчний прояв поетизації прози. Доведено, що основні прийоми поетизації прози найбільшою мірою актуалізуються в тропеїчних полях - фрагментах текстів з високою концентрацією тропів, що дає підстави охарактеризувати тропеїчні поля в оповіданнях Д.Томаса як концентрований прояв поетизації прози.

  Завантажити