Досліджено номінативну систему українських народних чарівних казок, вміщених у відомих збірниках В.Гнатюка, А.Димінського, С.Руданського, О.Кольберга, І.Рудченка, П.Чубинського. Проаналізовано особливості називання осіб, міфічних і фантастичних істот і співвідносних з ними зоо- та флороназв. Виявлено, що основний сегмент охоплює особові найменування, міфоніми й одиниці позаонімної номінації, об'єднані в номінативні ряди у складі чотирьох парадигм, виділених на підставі функціональної типології казкових персонажів. Запропоновано парадигматичну систематизацію назви й її структурування, що забезпечує адекватне встановлення семантико-функціональної близькості аналізованих номінатем й виявлення формально-структурної варіантності певних назв, а також кореферентності найменувань, які належать до різних класів номінативних одиниць (онімів, апелятивів, дескрипцій). Семантику, внутрішню форму, етимологію, структуру онімів та їх зв'язок з одиницями позаонімної номінації, особливості вживання назв рослин і тварин розкрито з урахуванням текстових і деяких позатекстових, зокрема, міфологічних, чинників, що обумовлено архаїчністю народної чарівної казки, в якій світи людей, міфічних і фантастичних істот, рослин і тварин співіснують і перетинаються. З'ясовано семантичне навантаження та символічну маркованість назв, які функціонують у дослідженому масиві текстів, на підставі вивчення яких розкрито певні коди, поглиблено розуміння казкового епосу й української культури загалом.

  Завантажити