Розглянуто зв'язки між середовищним підходом і програмами участі як явищами новітньої архітектурної історії. Досліджено й описано процес становлення та розвитку змін середовищної і партисипаційної ідеології в архітектурі XX ст. Вперше проведено порівняльний аналіз напрямків і прецедентів теоретичної та проектно-методичної роботи в галузях управління розвитком архітектурного середовища й діяльності з питань включення споживачів у проектний процес. Виявлено специфіку застосування методів середовищного проектування та програм участі в Україні в умовах перехідного періоду і причини ускладнень, що виникають під час впровадження середовищних ідей і методів у вітчизняну практику архітектурно-містобудівного проектування, а також в архітектурне навчання та управління містом. Визначено, що введення у практику методів середовищного підходу і партисипації має здійснюватися одночасно за трьома напрямками - у муніципальне управління, проектування та професійну освіту. Запропоновано моделі включення партисипаційно-середовищних методів у практику архітектурного проектування і муніципального управління та побудови процесу архітектурної підготовки з використанням середовищної ідеології, а також партисипаційних (міждисциплінарних) підходів і методів.

  Завантажити