Уперше в акушерській кардіології розроблено концепцію про особливості розвитку серцевої недостатності в період вагітності та визначено чинники, що сприяють її прогресуванню; оцінено ступінь ризику вагітності для матері та стану плода. На підставі вивчення рівня, структури та динаміки материнської та перинатальної смертності за умов захворювання серцево-судинної системи у вагітних за період 25 років дало змогу визначити основні тенденції та напрямки змін цих показників, що необхідно для розробки цілеспрямованих заходів їх подальшого зниження. Одержано нові додаткові дані про структурно-функціональні зміни серця, його ремоделювання, скоротливу здатність міокарда (систолічну та діастолічну дисфункції) за різних захворювань серцево-судинної системи вагітних. Визначено особливості змін киснево-транспортної системи на різних її рівнях (зовнішнього дихання, транспорту кисню артеріальною та венозною кров'ю, споживання кисню тканинами) у вагітних з набутими та вродженими вадами серця, а також у разі артеріальної гіпертензії. Доведено залежність між рівнем функціонування серцево-судинної та киснево-транспортної систем вагітних з кардіальною патологією та станом фетоплацентарного комплексу і розвитком гіпоксії у плода. Уперше на підставі клініко-експериментальних досліджень виявлено підвищену чутливість плацентарних судин вагітних з артеріальною гіпертензією до вазоактивних препаратів, а на моделі серцево-судинної недостатності у вагітних кролиць - позитивний вплив молсидоміну, еуфіліну та ніфедіпіну на матково-плацентарний кровообіг і стан утробного плода, що вказує на доцільність використання їх з метою антенатальної профілактики гіпоксії та гіпотрофії плода. Розроблено патогенетично орієнтовану диференційовану систему лікувально-профілактичних заходів (залежно від характеру та перебігу захворювання, стадії серцевої недостатності та функціонального класу та стану фетоплацентарного комплексу). Удосконалено тактику ведення вагітності та пологів.

  Завантажити