Дисертацію присвячено лінгвостилістичному дослідженню поетичного слова та слововживання у творчості Т.Шевченка в їх усно-традиційних витоках та художньо-естетичному осмисленні. На матеріалі морфосемантичних полів на позначення центральних понять загальнолюдської системи цінностей (сім'ї, житла, Батьківщини, моралі, гармонії, безпеки) - слів, об'єднаних навколо архілексем "хата", "Бог"/бог", "тихий". Зроблено спробу лінгвостилістичного вивчення поетичної мови Т.Шевченка в порівнянні з відповідними компонентами у фольклорі (на матеріалі антологій українських народних пісень - ліричних і весільних). Доповнено переліки прямих і символічних значень, поданих у "Словнику мови Шевченка". Висвітлено явище паралельної трансформації у поезії Т.Шевченка та народній, розглянуто генетично споріднені стилістичні конструкції, феномен індивідуального творення поетом усталених стилістичних конструкцій за зразком уснопоетичних, яке, відносно відповідних процесів у фольклорі, має типологічний характер.

  Завантажити