Проведено теоретико-експериментальне дослідження проблеми організації студентського самоврядування у вищих навчальних закладах. На підставі ретроспективного аналізу психолого-педагогічної літератури конкретизовано сутність основних дефініцій, зокрема розкрито зміст понять "управління", "студентське самоврядування", "саморегуляція". Запропоновано структурно-функціональну модель студентського самоврядування як чинника оптимізації соціальної активності та професійної підготовки. Встановлено критерії рівнів сформованості студентського самоврядування у вищих навчальних закладах. Обгрунтовано й експериментально апробовано комплекс соціально-педагогічних умов, які забезпечують особистості можливість вибору видів самостійної діяльності, які охоплюють усі сфери життєдіяльності колективу студентів, адекватні потребам професійного та особистісного самовдосконалення та грунтуються на оптимальному використанні можливостей різноманітних засобів управління та самоврядування для формування соціальної особистості майбутніх спеціалістів. Розроблено методику практичного впровадження у навчально-виховний процес чіткої організації структури студентського самоврядування з визначенням провідних органів координації інтеграції та упрвління на кожному з рівнів.

  Завантажити