Обгрунтовано необхідність звернення до дослідження соціально-субстанційної природи людини у культурі техногенного світу на тлі процесів глобалізації, соціальних змін, технологічних зрушень, імперативів раціональності, ситуації екологічної та духовної криз. Визначено структурні елементи, ціннісні орієнтири та детермінанти розвитку техногенної цивілізації, окреслено становище людини в її координатах. Розкрито особливості соціально-атрибутивних рис людини за умов техногенного суспільства, які насамперед пов'язані з феноменом доцільної, предметно-перетворювальної діяльності як важливого модусу людського буття у культурі техногенного світу. Обгрунтовано засадничі принципи "етики відповідальності", що полягають у нівелюванні споживацького ставлення до природи, ствердженні відповідальності як морально-етичного принципу самозбереження й утвердження гуманістичних цінностей. Окреслено спроби подолання духовної кризи внаслідок звернення до діалогічної концепції інтерсуб'єктивності людського буття ("суб'єкт-суб'єктні", "Я-ти"-відносини); виокремлено внутрішньо-іманентні, духовні виміри особи: категорії "суб'єктності", співчуття, співпереживання, взаємності, відкритості, процесу участі, ситуації зустрічі.

  Завантажити