Наведено наукове обгрунтування застосування аутогемотрансфузійної терапії в комплексі підготовки хворих до хірургічного втручання та використання аутокрові в процесі його виконання, з метою виключення або зменшення застосування донорської крові. Установлено взаємозв'язок між об'ємом нагромадженої крові, ступенем тяжкості оперативного втручання, видом застосованої гемостимулювальної терапії та змінами в показниках, властивих периферичній ланці еритрону. Доведено ефективність застосування невеликих доз еритропоетину. Удосконалено та оптимізовано методики забору аутокрові, визначено зв'язок між характером захворювання, видом операції, що планується та об'ємом можливої крововтрати. Показано, що ці дані дають можливість планувати аутогемотрансфузійну програму. Зазначено, що узагальнені результати дослідження дозволили сформувати алгоритм дій лікаря в процесі планування та проведення аутогемотрансфузії. На основі принципів даної терапії зроблено висновки про те, що в 75 - 80 % випадків хірургічним хворим у процесі операції можуть не застосовуватися компоненти донорської крові.

  Завантажити