Вперше здійснено комплексний аналіз наукової спадщини провідних німецьких соціологів XIX - XX ст. і визначено основні етапи еволюції конфліктологічної парадигми (класичний, неокласичний, посткласичний). Охарактеризовано теоретичні засади соціологічного вчення та особливості їх прояву на класичному етапі у класово-конфліктній моделі (К.Маркса) та конфліктно-конструктивній (Г.Зіммеля та М.Вебера), на неокласичному - у сучасній конфліктній моделі (Р.Дарендорфа) та на посткласичному - у конфліктно-консенсусній (Ю.Габермаса та Н.Лумана). Досліджено провідні ідеї, підходи, концептуальні висновки відомих німецьких соціологів та особливості використання наукових надбань у сучасній соціологічній теорії конфлікту. Обгрунтовано висновок про фундаментальний характер основних положень методології дослідження конфліктів німецькими вченими та провідну роль їх теоретичних ідей і концепцій у сучасному соціологічному дискурсі. Доведено багатофункціональність соціального конфлікту, розглянуто особливості його виникнення та варіанти прояву на кожному історичному етапі. Обгрунтовано умови та можливості зменшення деструктивності конфліктної взаємодії та надання їй комунікативної раціональності. Визначено головні напрямки та тенденції сучасного соціологічного дослідження конфліктно-консенсусної взаємодії у суспільстві, зокрема процесів інституціоналізації та впливу соціокультурних чинників (демократії, діалогу, толерантності, ненасильництва) та глобалізаційних факторів.

  Завантажити