Розглянуто питання становлення та розвитку вітчизняної психологічної теорії колективу у 1920 - 1990 рр. Проаналізовано соціально-економічні умови даного періоду, охарактеризовано соціально-політичні формації, що суттєво впливали на становлення психологічної теорії колективу й сприяли її крайній ідеалізації. Здійснено систематизацію сучасних наукових підходів до вивчення проблеми колективу, визначено діяльнісний, соціометричний напрямок, параметричну концепцію та організаційно-управлінський підхід. Виявлено суттєві відмінності між ними у трактуванні поняття "колектив", визначенні його структури, рівнів та етапів розвитку. Відзначено, що найбільш вагомими серед проаналізованих теорій колективу є теорія діяльнісного опосердкування міжособистісних стосунків А.В.Петровського та параметрична концепція Л.І.Уманського. Наведено їх порівняльну характеристику, виявлено переваги та недоліки.

  Завантажити