Здійснено комплексний аналіз основних тенденцій розвитку освіти та педагогічної думки в Ірані періоду IX - XX ст. Виявлено характерні елементи, властиві давній просвітницькій і педагогічній традиції Ірану до його ісламізації та збереглися й адаптувалися до нових умов після завоювання Ірану арабами. Охарактеризовано систему народної освіти та її складові частини. Розкрито цілі, зміст, форми та методи освіти, проведено аналіз педагогічних ідей мислителів Ірану. Доведено, що система мусульманської освіти в Ірані остаточно сформувалася до кінця XI ст. і мала на меті розповсюдження Ісламу та розвиток його догматики. Середньовічна система освіти зберігалася в Ірані практично без змін до 1870-х рр., оскільки основу викладання в XIX - XX ст., як і раніше, складало богослов'я. За результатами дослідження зроблено висновок, що позитивну роль у розвитку освіти в Ірані відіграли реформи 1920-х, 1930-х і 1960-х рр., наслідком яких стало створення системи державних початкових і середніх шкіл, зростання їх кількості та підвищення якості освіти, відкриття університету, організація педагогічних і ремісничих училищ, однак не було вирішено проблеми привілеїв правлячих класів у галузі освіти: її недоступності для нижчих прошарків населення.

  Завантажити