Визначено роль метаболічних порушень (дисліпідемії, інсулінорезистентності), функціонального стану ендотелію та запалення як факторів ризику та прогресування атеросклерозу коронарних артерій, досліджено особливості перебігу ішемічної хвороби серця (ІХС) за умов медикаментозного лікування з використанням статинів та реваскуляризації. Уточнено дані щодо взаємозалежності між ступенем атеросклеротичного ураження коронарних артерій і клінічним перебігом стенокардії та морфофункціональними змінами серця, які переважно виявлені у разі багатосудинного ураження на тлі вірогідної різниці між стенозуючим одно- та двосудинним ураженням. У хворих на ІХС виявлено вірогідний взаємозв'язок між рівнем інсуліну та тригліцеридів за відсутності взаємозв'язку між вмістом інсуліну у сироватці крові та проявами коронарного атеросклерозу. Встановлено негативну кореляцію між рівнем кортизолу у сироватці крові та індексом стенозування коронарних артерій. Вперше вивчено вміст нейрональних молекул клітинної адгезії (NCAM/CD56) у хворих на стенокардію напруження. Встановлено підвищення їх рівня у даної категорії пацієнтів у порівнянні зі здоровими особами. Уточнено дані щодо додаткових плейотропних ефектів статинів у вигляді зниження ступеня гіперінсулінемії та інсулінорезистентності, стійкість яких пов'язана з прийомом препарату та нівелюється протягом трьох місяців після самостійного припинення його вживання. Зауважено, що використання медикаментозних методів лікування сприяє стабілізації ІХС, а дані ефекти суттєво не відрізняються у порівнняні з хворими, яким проведено реваскуляризацію. Виявлено, що реваскуляризація протягом одного року сприяє зниженню функціонального класу стенокардії та попередженню прогресування хронічної серцевої недостатності за умов збереженої систолічної функції.

  Завантажити