Проаналізовано мовно-структурні особливості драматичного жанру як роду літератури. Досліджено специфіку побудови драматургійного тексту з урахуванням мовних особливостей епічних і поетичних творів. Наведено лінгво-структурну характеристику його складових - діалогу та монологу. Визначено специфіку використання такого різновиду авторського монологу як ремарка. Виявлено особливу, характерну лише для драматичних творів, функцію власного імені персонажа. Зазначено, що імена дійових осіб (власні та їх еквіваленти) відіграють роль авторизації реплік у діалогічному тексті. Висвітлено індивідуальні особливості творчої манери І.К.Карпенка-Карого, М.Л.Кропивницького та М.П.Старицького у використанні мовних засобів. Виявлено вербально-конструктивні ознаки, що характеризують драматургійний текст як особливий вид словесно-художнього мистецтва.

  Завантажити