Обгрунтовано переваги диференційованого підходу до вибору методу переривання вагітності. Шляхом комплексного психодіагностичного дослідження доведено, що штучний аборт не залежно від методу його виконання є потужним психотравмуючим фактором, який за певних умов (особливості психологічної структури індивіда, стан протективних резервів особистості, вплив суб'єктивної оцінки ситуації) може стати ініціальним фактором у механізмі розвитку неврозу. Це доводить необхідність надання кваліфікованої психотерапевтичної допомоги жінкам, що вирішують перервати вагітність. Виявлено, що за наявності інших рівних умов застосування медикаментозний метод переривання вагітності має менший невротизуючий потенціал, суб'єктивно сприймається більш позитивно, не викликає суттєвих порушень психологічної рівноваги та адаптаційного процесу, на відміну від оперативного. Виділено групи ризику щодо можливості виникнення психічних розладів післяабортного періоду в жінок з домінуванням астенічних та змішаних психологічних рис, а також особ віком від 18-ти до 30-ти років. Рекомендовано за необхідності переривання вагітності в даного контингенту жінок надавати перевагу медикаментозному аборту. Надано порівняльну характеристику оперативного та медикаментозного методів переривання вагітності ранніх термінів і встановлено, що медикаментозний метод з використанням міфепристону та мізопростолу є високоефективним, фізіологічно обгрунтованим методом, він не має вираженого негативного впливу на стан подальшого репродуктивного здоров'я жінки, добре переноситься жінками, так як не вимагає використання загальних анестетиків, а також є досить простим у вихованні, не залежить від кваліфікації хірурга, не викликає різкого порушення гормонального гомеостазу в організмі жінки. Водночас, у порівнянні з оперативним, цей метод має більше протипоказань, займає більше часу, вимагає більшого суб'єктивного контролю, матеріальних витрат та активної участі з боку пацієнтки. На підставі результатів проведеного експерименту доведено, що міфепристон не викликає суттєвих морфологічних змін у внутрішніх статевих органах піддослідних тварин, які б могли перешкоджати процесам наступного овогенезу та ембріогенезу.

  Завантажити