З використанням інтегративного підходу здійснено максимально повне досліження актуальних проблем творчості диригента з урахуванням естетичних, мистецтвознавчих, культурологічних, психологічних, етичних та інших аспектів даного виду діяльності. Проаналізовано концептуальні праці XX ст., присвячені розгляду проблем художньої творчості й обгрунтовано методологічний інструментарій дослідження складного та багатогранного явища евристичної діяльності диригента музичного театру та симфонічного оркестру. Значну увагу приділено розгляду історичного шляху розвитку оркестру, який визнано головним чинником виникнення нового типу виконавця. На підставі дослідження різних способів керування оркестром визначено основні етапи становлення професії диригента та детально проаналізовано сучасний період її розвитку. З метою виявлення професійно-ремісничих і творчих принципів диригентського мистецтва здійснено осмислення значного обсягу теоретичних напрацювань у галузі диригентозавства від початкових спроб у контексті вирішення загальномузикознавчих проблем до найсучасніших наукових досліджень. Висвітлено професійні здобутки української школи диригування із залученням теоретичних праць мистецтвознавців з усіх регіонів України. Досліджено явище трансформації загальних особливостей художньої творчості у процес диригування на базі вивчення типології й етапів творчого процесу, специфіки створення художнього образу й основних структурних компонентів. Із використанням останніх досягнень гуманітарних наук розглянуто естетико-мистецтвознавчі, морально-естетичні, естетико-психологічні та інші фактори диригентської творчості.

  Завантажити