Здійснено теоретико-літературознавчий аналіз драматургічного процесу 1980-х рр., який у вітчизняному літературознавстві одержав назву "нова хвиля". Поглиблено зміст поняття драматургії "нової хвилі", визначено коло її представників, розглянуто основні механізми зміни провідних структурних елементів та естетичних кодів альтернативних п'єс на фоні канонізованих текстів. Досліджено драматичну творчість Я.Стельмаха - одного з яскравих представників мистецького руху "нова хвиля". Простежено етапи становлення ідіостилістики драматурга, починаючи з ранніх прозових творів. Уточнено положення нової драматургічної концепції героя, запропонованої Я.Стельмахом, набула подальшого розвитку ідея про руйнування чітких жанрових концептів у його п'єсах. На підставі розгляду творчості Я.Стельмаха у широкому синхронному контексті українського драматургічного процесу 1980-х рр. встановлено, що тексти письменника відображають експериментальну природу альтернативної драматургії даного періоду на ідейно-тематичному, жанровому, стилістичному рівнях, а також в образній системі п'єс. Доведено, що творчість представників "нової хвилі", зокрема Я.Стельмаха, стала перехідним мистецьким явищем на шляху від соцреалістичної парадигми до національно своєрідних постмодерних тенденцій.

  Завантажити