Розглянуто теоретичні проблеми визначення поняття і сутності права, форм його існування в контексті співвідношення двох основних типів парадигмального правового мислення: позитивістського та юснатуралістського. Проведено аналіз теоретико-методологічних передумов і концептуальних методологічних підходів до праворозуміння. Досліджено поняття та зміст праворозуміння як наукової категорії, визначено його суб'єкт і об'єкт. Виявлено тенденції взаємодії правового позитивізму і теорії природного права. Визначено методологічну роль правової антропології як сучасного зразка природно-правового мислення у вирішенні проблем права. На основі аналізу основних типів праворозуміння, їх світоглядно-методологічних джерел, змісту, переваг і недоліків, а також можливостей і меж вирішення ними головних питань філософії права зроблено висновок щодо визначення їх як двох методологій філософії права, кожна з яких має свою сферу застосування і придатна для дослідження певного кола правових проблем.

  Завантажити