Досліджено українознавчі проблеми педагогічної думки XIX - XX ст., зокрема, неперервну свідому громадсько-політичну активність українських мислителів, освітян, діячів науково-культурних рухів, членів наукових товариств у виборюванні права використання рідної української мови у початковій школі (XIX ст.), впровадження українознавчих предметів у національну школу (початок XX ст.), вивчення історії народу, його духовної і матеріальної культури (впродовж XX ст.). Проаналізовано взаємозв'язок розвитку українознавчої педагогічної думки і становлення українознавства в парадигмах класичного, некласичного, постнекласичного типів науки. Розглянуто конкретні методичні прийоми вивчення самостійного комплексно-інтегративного курсу "Українознавство" у період трансформації освіти в кінці XX - на початку XXI ст. Наведено рекомендації щодо розробки змісту, організаційно-педагогічних положень і технологій вивчення курсу українознавства в національній школі. Висвітлено перспективи розвитку української педагогічної думки на українознавчих засадах.

  Завантажити