Досліджено словотвірну та морфологічну структури української антропонімії на матеріалі Генерального опису Лівобережної України 1765 - 1769 рр. - унікальної писемної пам'ятки XVIII ст., яка ще не розглядалась у контексті лінгвістики. Антропоніми досліджено за кількома ознаками. За кількістю одиниць, які входять до їх складу, та співвідношенням власних/загальних назв виділяються одно-, дво-, три- та чотиричленні іменнування, а також описові конструкції. Досліджено основні групи імен за походженням (слов'янські, грецькі, давньоєврейські, латинські), наведено показники їх частотності та варіативності. Проаналізовано основні функціональні характеристики імен, прізвиськ, патронімів, визначено місце прикметникових іменувань з суфіксом -СК- у цій системі. Визначено основні способи та моделі творення імен, прізвиськ, патронімів, а також словотвірні формати, які використовуються. З'ясовано головні риси системи іменування; активне використання однопоколінних іменувань; прямий порядок елементів іменування (розміщення імені на першому місці); словотвірні зміни у разі формування жіночого прізвиська або патроніма. Ознаками розвитку та динамічності системи іменувань можна вважати наявність варіантів фонетичного та словотвірного характеру, використання похідних утворень замість канонічних варіантів імен.

  Завантажити