Висвітлено причини виникнення української політичної еміграції, особливості збереження за умов еміграції ідентитетів "Україна - батьківщина" та "український громадянин". Розглянуто діяльність урядів УНР і ЗУНР в еміграції. Відзначено, що правовий статус і соціальна адаптація українських політичних емігрантів зумовлювалась їх політичним вибором. Політико-ідеологічні форми вияву громадянської позиції розглянуто на підставі аналізу партійного структурування, вироблення політичних доктрин, зміни політичних орієнтацій, радянофільства галицьких політичних діячів. Доведено, що більшовики у боротьбі з українською еміграцією використовували методи дискредитації українських політичних діячів, фальсифікування джерел, підтасовування фактів, здійснювали провокаторську роботу у їх середовищі з метою ліквідації конкурентів у боротьбі за владу в Україні. Лідери української політичної еміграції, усвідомивши свою належність до української спільноти, продовжували відстоювати політичний вибір - існування незалежної української держави. Їх ціннісні орієнтації були спрямовані на збереження етнокультурної спадкоємності, історичної пам'яті та поширення українськості у світі. Здійснено комплексне дослідження вияву громадянської позиції лідерів української політичної еміграції 1920-х рр., яку охарактеризовано на інституційному, культурно-просвітницькому, доктринальному та поведінково-спонукальному рівнях.

  Завантажити