Проаналізовано тексти народних молитов, замовлянь, заклинань, примовок та інших типологічно споріднених утворень, які розглянуто як самостійний вид української обрядової творчості. Базуючись на найбільш важливих досягненнях української та зарубіжної фольклористики, з'ясовано інваріантну структуру цих утилітарно-сакральних утворень як "ментифактів" фольклорного мовлення, виділено систему інваріантних апелятивних і експлікативних одиниць (формул) безсюжетного та сюжетного типів. У межах парадигматики обряду охарактеризовано функціональні особливості оказіональних творів у аспекті хронотопу, виконавця й адресата.

  Завантажити