Вперше досліджено особливості поширення, відтворення та використання українських лексичних запозичень у польській літературній мові другої половини XVIII - кінця XX ст. З'ясовано соціально-історичні й культурні передумови проникнення українізмів у польську мову, встановлено критерії їх виділення та способи адаптації до мовленнєвих норм. Встановлено, що запозичення українських лексичних елементів у польську літературну мову другої половини XVIII - кінця XX ст. відбувалося усним (виникнення говірок і кресового діалекту) та писемним (засобами художньої літератури) шляхом. Зафіксовано близько 300-т українізмів, переважну більшість яких складають конкретні назви (90 %) з тематичним центром "людина". Найбільшу кількість запозичень засвідчено серед назв осіб і груп людей, анімальної, флористичної, побутової та військової лексики. Серед українізмів виділено суто українську лексику й спільнослов'янську, активізовану у польській літературній мові під впливом української (35 %), а також українські запозичення зі східних (50 %) та інших мов. Встановлено, що серед аналізованих українських лексичних елементів, які функціонують у сучасній польській мові, 54 % запозичено у XVI - XVII ст., 46 % - у XVIII - XIX ст. Встановлено найбільший вплив українізмів на формування лексичного складу польської літературної мови другої половини XVIII - кінця XX ст. у період романтизму та відзначено суттєву роль у процесі їх поширення польских письменників, які походили з етнічних українських земель.

  Завантажити