Встановлено основні закономірності розчинення міді у водних і водно-органічних розчинах, доведено каталітичний механізм процесу, визначено форми каталітичних та інгібуючих процес комплексів. Розвинуто теорію пошарової анодної пасивації міді у хлоридних розчинах різної кислотності. Розкрито механізми модифікації поверхневих сполук на мідних зразках під дією різних факторів. Показано шляхи керування їх властивостями. Для мідних сплавів (Л-62, Fe-Cu, Cu-Ni) визначено селективність, основні стадії процесу, причини їх лімітування та впливу співвідношення компонентів у сплавах на кінетику та механізм активного розчинення та пасивації поверхні у разі корозії й анодного розчинення. Показано шляхи інтенсифікації розчинення латуні, пов'язані з варіюванням складу розчинів та із зменшенням ступеня пасивації поверхні сплаву. Для Cu-Ni сплавів показано, що здатність до пасивування пов'язана зі збагаченням поверхні більш позитивним компонентом. Виявлено конкуренцію між хлорид-іонами та розчиненим киснем відносно процесів пасивації й активації поверхні. Доведено, що Fe-Cu сплави у лужних хлоридних розчинах пасивуються сумішшю гідроксидів Fe(II), (III) та Cu (II). Визначено умови електрохімічного отримання сировини як основи синтезу монофериту міді. Запропоновано кілька варіантів регенерації залізо-мідно-хлоридних відпрацьованих травильних розчинів. Розроблено взаємозалежні технології обробки мідноаміачних відпрацьованих травильних розчинів і промивних вод виробництва друкованих плат.

  Завантажити