Проаналізовано зміст і досвід застосування програм фізичної реабілітації до осіб з травмою хребта та спинного мозку на грудному та поперековому рівнях. Уперше у сучасній вітчизняній теорії та практиці фізичної реабілітації науково обгрунтовано відповідну методику для осіб з нижньою параплегією внаслідок травми грудного та поперекового відділів хребта з ураженням спинного мозку, який передбачає застосування диференційованого підходу залежно від рівня та ступеня ураження хребта та спинного мозку, вибір методів і термінів реабілітаційного втручання для кожного конкретного пацієнта. Уперше з застосуванням методів мануального тестування встановлено ефективність оцінки методик фізичної реабілітації у порівнянні з існуючими методами (масажу, лікувальної фізичної культури) за умов стаціонарного лікування осіб з нижньою параплегією внаслідок травми спинного мозку у разі переломів грудного та поперекового відділів хребта. Виявлено позитивний вплив запропонованої методики фізичної реабілітації на тонус м'язів і об'єм рухів у суглобах паралізованих кінцівок, рухову активність осіб з нижньою параплегією унаслідок травми спинного мозку. Доповнено й уточнено дані про фізичний стан і фізичні можливості осіб з травмою хребта та спинного мозку. Доведено наявність взаємозв'язку між індивідуальним підходом у фізичній реабілітації осіб з нижньою параплегією та ефективністю реабілітації. Уперше виявлено позитивний вплив наведеної методики фізичної реабілітації на патологічно змінені біохімічні показники крові (активність перекисного окиснення ліпідів, вмісту нуклеїнових кислот, середніх молекул, оксид азоту, гемоглобіну, лейкоцитів у крові, швидкість осідання еритроцитів) та доведено можливість використання їх кількісного тестування за умов оцінки ефективності реабілітаційних заходів.

  Завантажити