Наведено результати історико-філософських досліджень з проблем співвідношення філософії та педагогіки, а також охарактеризовано два типи їх зв'язку: нормативно-проектний і взаємодоповнюваний. Визначено специфічні ознаки філософсько-педагогічної концепції як цілісної теоретичної структури, що містить у собі світоглядне, методологічне та антропологічне підгрунтя, на основі якого осмислено мету та умови розвитку "наявного" стану дитини до "належного" стану дорослої людини, згідно з відкритим у педагогічній дійсності "сущим". Філософські та педагогічні погляди П.Юркевича вперше розглянуто як єдину систему у контексті конкретних історичних обставин та біографії мислителя. З'ясовано, що єдність даної концепції зумовлена розумінням спільності завдань філософії та педагогіки, зміст яких полягає у синтезі віри й знання у "цілісній картині" буття взагалі й людського буття зокрема, важливим виміром якого є виховання та освіта. Встановлено, що специфіка методу вирішення П.Юркевичем даних завдань полягала у використанні розробленого на засадах християнської догматики "припущення сутності" людини як ключа до інтеграції сукупності фактів дослідних наук. Розкрито зміст базової складової частини філософсько-педагогічної концепції мислителя - його антропологічного вчення, що містить обгрунтування здатності людини до вільного саморозвитку й самообмеження як суто людського призначення. Проаналізовано виховні та освітні теорії філософа, змістовна єдність яких полягає у визначенні умов та окресленні простору реалізації свободи творчого становлення особистості шляхом подолання суперечностей "наявного" й "належного", "індивідуального" та "загального". Здійснено спробу актуалізації філософсько-педагогічної концепції П.Юркевича за допомогою співвіднесення її положень із сучасними проблемами реформування системи освіти, а саме - гармонійного поєднання загальнолюдських та національних цінностей у принципах осмислення мети, змісту, а також форм педагогічної діяльності.

  Завантажити