Аргуменовано, що соціальні гарантії військовослужбовців мають розглядатися як фінансові зобов'язання держави, забезпечені необхідними фінансовими ресурсами та відповідно врегульовані нормами фінансового права. Установлено, що найменш розвинутою ланкою ринкових перетворень в Україні на сучасному етапі є недостатні теоретичне обгрунтування та законодавча підтримка соціальної складової правової держави, що зумовлено недоліками бюджетного (фінансово-правового) забезпечення, зокрема, недостатньою дієвістю фінансово-правових механізмів дотримання законності перш за все щодо соціальних гарантій у військовій сфері. Відзначено, що подолання суперечності між законодавчо визначеною соціальною спрямованістю і реальним станом дотримання встановлених соціальних гарантій щодо військовослужбовців можливо здійснити за умови - якщо законодавець, формуючи бюджетний кошторис та відповідні фінансові витрати на кожен наступний рік, бере на себе зобов'язання забезпечити чітко виражений рівень добробуту певним категоріям громадян. Ці зобов'язання мають бути законодавчо гарантовані наявними фінансовими ресурсами та власністю держави за таких же підстав, як всі фінансові зобов'язання, що мають виконуватися в режимі особливих прерогатив. Узагальнено відповідний міжнародний досвід щодо фінансово-правового забезпечення соціальних потреб у військовій сфері.

  Завантажити