Вивчено фонетичну структуру слова давньо-, середньо- та ранньоновонімецького періодів мови. Виконано аналіз слова з позицій єдиного комплексного підходу, що дає змогу порівняти різні за часом і за структурою словоформи. Відзначено, що послаблення перед- і післянаголошеної частин слова призводить до появи нових сполук приголосних у цих позиціях у ході розвитку мови. Показано, що приголосні та їх сполучення суттєво відрізняються в різних позиціях слова. Експериментально-фонетичне дослідження також підтвердило, що суттєвими є початкова, серединна та кінцева позиції. За результатами дослідження встановлено, що в ході розвитку мови діє компресія лінгвістичної інформації в межах однокореневого слова. Наведено ствердження, що слово має характерні "закони" розвитку, які повинні враховуватися під час розгляду його морфологічних і лексичних одиниць у діахронії, а також у разі реконструкції більш давніх форм.

  Завантажити