Досліджено формально-граматичний та функціонально-семантичний статус імперативних конструкцій в українській мові XVI - XVIII ст. Визначено якісні та кількісні характеристики імперативної парадигми в українській мові досліджуваного періоду. Встановлено формально-граматичні параметри стратифікації імперативних конструкцій. Визначено класифікаційні ознаки синтаксичних констукцій зі значенням імперативності. Виділено ядерні та периферійні моделі. Визначено специфіку трасформації модальних імперативних значень і способи її реалізації. З'ясовано функціонально-семантичні особливості імперативних конструкцій і здійснено їх аналіз в формально-граматичному аспекті за такими рівнями: морфологічним (досліджено синтетичні й аналітичні форми наказового способу, інфінітивні конструкції), синтаксичним (розглянуто порядок слів у даних конструкція та засоби вираження другорядних членів речення), морфолого-синтаксичним (вивчено звертання, еліптичні та перформативні речення), інтонаційним (встановлено роль імперативної інтонації). З використанням функціонально-семантичного підходу виділено такі різновиди значень імперативних конструкцій: благання, вимога, дозвіл, заборона, заповіт, застереження, наказ, побажання, порада, пропозиція, прохання, рекомендація.

  Завантажити