Вивчено естетичний феномен - поліфункціональність і полісемантичність наскрізних поетичних образів-домінант у творчості митців різного часу та різних творчих спрямувань української та російської поезії (переважно ХІХ та ХХ ст.), образів надепохальних, корені яких сягнули сивої давнини: душа, серце, розум, доля, дім, кінь, туман, вітер, сон, дощ, окремі колоративи тощо. У центрі дослідницької уваги - творчість Т.Шевченка, О.Пушкіна, Ф.Тютчева, О.Блока, Лесі Українки, М.Рильського, В.Сосюри, П.Тичини, Є.Маланюка, Дм.Загули, Ліни Костенко та ін., зокрема, митці Канону, творчість яких сфокусувала все найтиповіше, найхарактерніше в поетичному аспекті, що й зумовило широкий спектр поетичних функцій кожної домінанти, кожного ключового образу та мотиву, визначило їх роль у формуванні вічних цінностей світової культури у цілому.

  Завантажити