Здійснено теоретичне дослідження феномену самовдосконалення особистості. Розкрито зміст професійного самовдосконалення педагога, охарактеризовано його сутнісні ознаки та складові, провідні методи, етапи та механізм реалізації. З'ясовано суть поняття "готовність до професійно-педагогічного самовдосконалення", охарактеризовано її структурні компоненти, а саме: мотиваційно-цінісний, когнітивно-інтелектуальний, операційно-діяльнісний. Відповідно до специфіки компонентів готовності до самовдосконалення виділено головні напрямки й етапи формувальних впливів на її розвиток у студентів педагогічних вищих навчальних закладів. Експериментально доведено залежність формування їх готовності до професійного самовдосконалення від педагогічних умов, а саме: забезпечення особистісної орієнтованості навчально-виховної взаємодії, посилення ціннісно-смислового спрямування студентів на педагогічну працю, набуття досвіду їх професійної самоосвіти, самовиховання, самоактуалізації та самоменеджменту, гармонізації зовнішніх впливів і внутрішньої активності студентів, врахування специфічності та поетапності формувальних впливів на розвиток компонентів готовності до самовдосконалення.

  Завантажити