З використанням соціального, психологічного та педагогічного підходів інтерпретовано життєву компетентність дітей-інвалідів як умову, необхідну для дотримання ними існуючих у суспільстві цінностей, прав і норм поведінки, розвинену здатність до самоорганізації найважливіших фізичних і психічних якостей, як духовно-практичний досвід, який може бути успішно освоєний у процесі ранньої соціальної реабілітації. Доведено, що ефективному формуванню життєвої компетентності дітей-інвалідів у центрах ранньої соціальної реабілітації сприяють педагогічні умови, зокрема: відповідна діяльність центрів, їх взаємозв'язок з батьками, створення реабілітаційного середовища, залучення дітей-інвалідів до найважливіших сфер життєдіяльності, використання комплексу методів педагогічного впливу, а також підготовка батьків та вчителів-реабілітологів до формування життєвої компетентності дітей з обмеженими можливостями здоров'я.

  Завантажити