Розвинуто методологію управління інноваційною діяльністю з метою створення ефективного механізму її мотивації та стимулювання. Розглянуто генезис теорій інноваційного розвитку, проаналізовано особливості інноваційної діяльності як об'єкта управління. Теоретично обгрунтовано принципи та методологію дослідження мотиваційного механізму інноваційної діяльності. Досліджено умови та результати діяльності вітчизняних промислових підприємств. Аргументовано, що відсутність у вищих менеджерів і власників дієвих мотивів і стимулів до інноваційної діяльності значною мірою обумовлена недосконалістю інституційного середовища в Україні, внаслідок чого мотиваційні преференції власників і топ-менеджерів підприємств деформуються у напрямку рентоорієнтованої поведінки. Показано, що за відсутності розвиненого фондового ринку система стимулювання вищого менеджменту не може орієнтуватися на зростання ринкової вартості підприємств, як у сталих ринкових економіках. Запропоновано використовувати методологічний підхід Balanced ScoreCard, адаптований до завдань інноваційного розвитку, як базовий у механізмі мотивації та стимулювання інноваційної діяльності вищого менеджменту підприємств. Розроблено критерії оцінювання вищого менеджменту в аспекті функціональних сфер управління, які слугують підставою для виплати винагороди. Доведено, що конкретизація індивідуального внеску менеджерів вищого рівня стимулює їх до його підвищення, а також активізації інноваційної діяльності підлеглих. Розроблено практичні рекомендації для реалізації концепції партисипативного управління у контексті стимулювання інноваційної активності працівників підприємств.

  Завантажити