Досліджено питання формування частини релігійної лексики - лексико-семантичної групи (ЛСГ) "назви релігійних споруд та їх частин" в українській мові. Доведено, що релігійна лексика відображає у мовній картині світу одну з суттєвих складових концептуальної картини світу - міфолого-релігійну. Розглянуто системні відношення всередині даної ЛСГ, з'ясовано її склад і структуру. Виявлено особливості вживання елементів ЛСГ "назви релігійних споруд та їх частин" у різних стилях української мови, зокрема, у релігійному. З'ясовано ступінь фонетичної та граматичної адаптації в українській мові іншомовних лексичних запозичень, що входять до складу даної ЛСГ. Визначено екстра- та інтралінгвальні чинники, які впливали на формування української релігійної лексики.

  Завантажити