Досліджено алофонічне варіювання фонеми /r/ у період з 1923 р. до 2003 р. з наступною диференціацією на три історично зумовлених періоди: 1920 - 1940 рр. (довоєнний); 1950 - 1980 рр. (період розколу Німеччини); 1990 - 2000 рр. (період об'єднаної Німеччини). На прикладі алофонічного варіювання фонеми /r/ визначено тенденції "зсуву" артикуляції її приголосних варіантів у бік втрати ознаки напруженості, що виражається у превалюванні ленісних r-алофонів у сучасному німецькому вимовному стандарті з урахуванням комбінаторно-позиційних умов. Німецькі r-алофони розглянуто як систему фонів з диференціацією за способом та місцем творення, ступенем участі голосу (дзвінкості/глухості), а також з урахуванням їх ранжирування за ознакою сонорності (звучності) або консонантної сили. Досліджено взаємозв'язок історичного контексту з умовами усної презентації у ЗМІ (періоди Третього рейху, розколу Німеччини на НДР/ФРН та об'єднаної Німеччини) і обгрунтовано прагматчний аспект функціонування вібрантних r-алофонів у дикторському мовленні в інформаційних текстах. Створено базу акустико-артикуляторних характеристик німецьких r-алофонів на матеріалі окремо вимовлених слів та відрізків суцільного дикторського мовлення. Здійснено класифікацію позицій розподілу r-алофонів за ознакою "стабільний/нестабільний", що є визначальним під час вибору форми r-алофону (консонантний/вокалізований). Досліджено асимілятивні характеристики консонантних r-алофонів у превокальній позиції.

  Завантажити