Досліджено хвороби озимої пшениці, які спричиняються некротрофними грибними патогенами, зокрема, кореневої системи (офіобольоз, звичайна або гельмінтоспоріозна та фузаріозна кореневі гнилі), прикореневої частини стебла (церкоспорельоз, ризоктоніоз і побуріння основи стебла (фузаріоз)), колоса (фузаріоз та септоріоз) та листя (септоріоз). За специфічністю прояву окремих хвороб коренів та прикореневої частини стебла складено систему візуальних ознак, що є основою оригінального визначника хвороб у виді двох дихотомічних ключів для діагностики хвороб у фазах сходів - трубкування та повної стиглості. Розглянуто методи ізоляції збудників офіобольозу, церкоспорельозу, ризоктоніозу та створення штучних інфекційних фонів, що є важливою передумовою для дослідження структури популяцій збудників та контролю за зміною їх патогенності. Вивчено взаємодію некротрофних грибних патогенів з рослинами озимої пшениці. Відзначено, що збудники окремих хвороб коренів та прикореневої частини стебла характеризуються різним ступенем фізіологічної спеціалізації. Досліджено фізіологічні реакції, які проходять у рослинах озимої пшениці на основі зараження некротрофними грибними патогенами, а також за обробки регуляторами росту природного походження. Встановлено, що дані зміни залежать від виду патогена та природи препарату. Визначено якісний показник стійкості рослин пшениці проти церкоспорельозу - механічні бар'єри - папіли. Доведено, що застосовуючи регулятори росту у сумішах з фунгіцидами для передпосівного протруювання насіння за правильно підібраного співвідношення оптимізується хімічний метод захисту рослин пшениці від хвороб.

  Завантажити