Всебічно осмислено своєрідність авторського світобачення та світорозуміння, втілених у художніх текстах письменника, що увійшли до двох томів його "Творів", виданих у 1927 - 1928 рр. На підставі здійсненого аналізу розроблено загальну концепцію творчості М.Хвильового як письменника, який перебував у полі тяжіння модерністичної філософсько-естетичної системи. Розкрито головні способи експлікації художньої парадигми модернізму в його новелах і повістях і показано, що основою реалізованого у творах модерністичного світосприйняття Хвильового є перейняте пафосом трагічності усвідомлення світу як абсурдного, дисгармонійного та жорстокого, по суті, ворожого особистості, що відчужується від нього. Альтернативна ж дійсність, яка постає у вигляді типово модерністського міфу про художника-творця, здатного словом змінити світ, завжди ілюзорна й утопічна; парадоксальним чином даний міф послідовно деконструюється самим автором. Продемонстровано, що модерністична "філософія мистецтва" письменника зумовила відповідні виражальні засоби: дріб'язкова життєподібність ігнорується, причинно-наслідкові зв'язки між елементами сюжету змінюються асоціативними, а психолого-особистісні мотивації характеру - підкресленою емоційністю, гротескністю, визивною загостреністю й умовністю. Підтверджено прогностичність творчих ідей Хвильового, що виявляється насамперед у його "передбаченні" необарочного світовідчуття, притаманного людині та суспільству кінця XX ст.

  Завантажити