Досліджено художньо-естетичну концепцію активної особистоті на матеріалі драматургії Лесі Українки та Володимира Винниченка, де особистість розуміється як неповторна індивідуальність у поєднанні соціально-специфічних та індивідуально неповторних рис, активність якої спрямована на власне самовизначення. Це особистість, що протиставляє себе загалу, слідує власним законам буття, дає змогу говорити про індивідуалізм даних літературних персонажів, який, однак, специфічно трактується кожним з митців.

  Завантажити