Досліджено місце і роль цінних паперів у механізмі правового регулювання майнових відносин як однопорядкової з правочинами конструкції, що забезпечує переведення абстрактної можливості встановлення та здійснення посвідчених ними прав у площину правовідносин. Відзначено, що поширення правового режиму об'єктів цивільних прав на цінні папери (інструмент фіксації майнових прав) здійснюється з регламентаційною метою, а надання їм значення об'єкта-інструмента розраховано на використання конструкції цінних паперів під час реалізації управомочуючих приписів норм цивільного права та саморегулювання досліджуваних відносин самими їх учасниками, в результаті якого цінні папери набувають інструментального значення й підлягають застосуванню не лише емітентом у механізмах правомоделювання та правовстановлення, а й правовласником у механізмах правоздійснення, правопередачі, правовідновлення та правозахисту. Доведено, що застосування конструкції цінних паперів забезпечує розширення діапазону способів (прийомів) правового регулювання (переважно дозволів) і саморегулювання окремого сегмента майнових відносин завдяки нормативно визначеному "проникненню" форми юридичного вираження майнових прав у структуру регулятивних та охоронних правовідносин як їх об'єкта (об'єкта-фікції, квазі-об'єкта). Обгрунтовано базові положення інструментальної концепції цінних паперів.

  Завантажити